Королева егоїстів

«All you can, all you can, you’ve got to take this life and live it…». Слова цієї пісні, однієї з багатьох, що лунали в барі сьогодні, запам’яталися Аллі найбільше. Зараз, після закриття, вона йшла на квартиру, яку знімали батьки для її навчання. Ще одна гулянка завершилася успішно. Алкоголь і шумна компанія тимчасово взяли верх над всіма проблемами та переживаннями. Та тепер, коли навколо тільки ліхтарі на стовпах і де-не-де стогне сигналізація автомобіля десь на сусідній вулиці, все повернулося.

         Повернулася підла пам’ять, яка краще б зникла назавжди. Вона нагадала, що вдома ніхто не чекає. Ні, не тут на квартирі, де спить, а може ще, так само як п’яна Алла, повертається з гульок Інеса – сусідка. Саме вдома, якщо він тепер взагалі є. Батьки не хочуть її бачити, мовляв нема сили терпіти. Гулянки і п’янки дістали, кожну сесію треба проплатити. Та в чому тут вина Алли? Дівчина не розуміла. Невже вони самі не були молодими?

         Та на разі то не була головна її проблема. Крім батьків, які дівчину не розуміють і кинули Аллу, так само вчинив і хлопець, і краща подруга, та й решта всі також. Чому так сталося? Вона ж найкраща…

         Почалося все кілька років тому, коли Алла була ще в школі. Гульки від дев’ятого класу з Ліною, кращою подругою. Вони тоді були «самими класними» в невеликому містечку. Гуляли з «кльовими пацанами». Десь там були перші поцілунки, спиртне та секс. По п’яні звичайно. А потім і на тверезу голову. А ще пізніше з’явилася постійна компанія і він. Костя – кохання і мрія всього життя. Вона була з ним. І в компанії, де підлітки мають надлишок грошей. Чому так відбувається? Деякі крадуть, за іншими батьки не стежать. Головне ж в житті гроші, а не батьківська опіка і виховання. Правда ж?

         Таке життя тривало до випускного. А потім – університет у великому місті. Свобода від всілякого контролю, навіть мінімального. Тепер Алла була самостійна. Дарма, що все ж жила на гроші батьків, про це вона і не думала. Тут почалися розгули на двох фронтах: в універі, хоча там дівча рідко з’являлося, і вдома, на вихідних. Аллочка любила бути в центрі уваги. І завжди показувала себе на людях у всій красі.

         Спочатку все було просто прекрасно. Алла гуляла з Костиком. І ще з кожним юнаком, якого вона хотіла. Жоден не відмовив. Навіть його друзі. Вони ж егоїсти. Кожен окремо і всі разом. А вона – їх королева. Костянтин – її улюбленець, краща подруга – принцеса. Але ж їй, особі королівської крові, ніхто не заборонить переспати з іншим. Тим більше, що з їх компанії. А хлопець…ну що ж, він не знає. А якщо про щось і здогадується, то все одно пробачить, бо, мовляв, любить.

         З часом Алла загралася. Якось не помітила вона, що егоїсти потроху стають старшими і частково розумнішають. Вони хочуть анархії в компанії. Потроху схаменулися і, навіть, «тусуються» рідше і з головою. Тут а сцену виходить Ліна. Вона знала про всі  походеньки і витівки Алли. Чи то майже про всі. Краща подруга заговорила. Не прямо, звичайно. Почали розходитися чутки, чи краще сказати плітки. Сварки з Костиком. Тут і друзі потроху заговорили. І тут – все. Спочатку кинув хлопець. Потім компанія егоїстів почала зневажати свою королеву і з часом зовсім вигнала. А ще пізніше і Ліна заявила, що спілкуватися з Аллою не може. Бо та її обманювала і не все говорила. «Кращі подруги так не роблять». То були останні слова Ліни.

         Тепер вона сама, п’яна. Зрештою, Алла останнім часом майже завжди в такому стані. Вночі повертається на квартиру по сусідству з приватним районом, де живуть «мажори». Може, хтось з них підбере її на ніч. А може хтось інший. А може вона сама когось знайде. Втече від всіх проблем що хоч на кілька годин. Все одно найкраща. Королева егоїстів.

         А з голови все не йшли рядки з пісні: «All you can, all you can, you’ve got to take this life and live it…».